Війна за Фолклендські острови. Роль авіації.
Середа, 05 січня 2011, 15:24

В польотіВ кінці квітня 1982 р. в Аргентині почала зростати напруга. Озвірілі від поганих умов життя громадяни почали проявляти своє незадоволення чергою демонстрацій. Правління Аргентини не знайшло нічого кращого, як відволікти їх увагу на іншу проблему. Вони вирішили знову почати старий спір за острова на півдні Атлантики з Великобританією, які аргентинці називали Мальвінськими, англійці - Фолклендськими.

ВМС Аргентині мали в своєму розпорядженні всього лиш один авіаносець "Бентісінко ді Майо", та й той був побудований в 1945 р. Ще в середині сімдесятих назріла необхідність заміни авіагрупи, оскільки залишились в ній тільки старенькі "Скайхоки".  160 млн. правління Аргентини викладує  за 14 літаків "Супер-Етандар", 28 ракет AM 39 "Екзосет", декілька запасних двигунів "Атар" 8К50.

На їх борти нанесли п'ятизначні номара. Перша цифра - "3"-означала 3-у морську ескадру, буква "А" - призначення літака (штурмовик),потім "2" - номер ескадрильї, потім фактичний номер літака від "01" до "14".

До весни 1982 р. кожний пілот налітав на даному типу літаку до 100 год. Це було непогано, але як поводити себе в військових діях, вони знали тільки в теорії.

Ітак, Аргентина назвала Мальвінські острови своїми, народ, не бачачи дальше свого носа, хвалив сміливих генералів, бився в груди, що за них піде в вогонь і воду, отже, основної своєї мети хунта уже добилася.

Та в іншому справи в Аргентини були неахті. Франція наклала ембарго на будь-яку допомогу Аргентині. Тобто, на час конфлікту аргентинська хунта опинилася з п'ятьма ракетами "Екзосет", один з літаків потребував ремонту, а запчастин не виявилося... "Етандари"перекинули на аеродром в Ріо Гранде, ближче до воєнних дій. Це було правильним рішенням, оскільки льотчики не мали практики польоту з авіаносця, та й з британцями на морі не дуже і посперечаєшся.

1-го травня англійський підводний човен топить аргентинський крейсер "Генерал Бельграно". Це і стало початком військових дій. Уже 2-го травня пара літаків аргентинців була піднята для пошуку британських кораблів, правда, без успіху. Не зуміли сконтактуватись з дозаправщиком КС-130.

Через два дні патрульний літак "Нептун" знайшов зону зосередження британського флоту. Вилетіла двійка "Етандарів" з бортовими номерами "02" і "03". Двічі дозаправившись, вийшли в потрібний район, піднялись на висоту 150 м і включили РЛС. Висвітились дві цілі - есминець УРО HMS "Шеффилд" и ракетний фрегат HMS "Плімут". Різниця курсових кутів склала 40 град. і "Етандари" розділились. На відстані 46 км капітан третього рангу Бедакаррац захопив ціль, на відстані 37 км випустив ракету "Екзосет".

На "Шефілді" загорілась магнієво-алюмінієва надбудова, і команда була змушена покинути корабель. Також на есмінці був розташований командний пункт. Також, існує версія, що на дно також опустилась одна, або і більше ядерних боєголовок. Це було важким ударом для Туманного Альбіону...

На "Плімуті" вчасно помітили загрозу, дезорієнтували ракету, викинув значну кількість діпольних відображачів. Тільки різкий розворот та зниження до 30 м врятувало літак аргентинців від загибелі.

З боку англійців була не одна спроба знищити аргентинську базу, та успіхом ні одна так і не увінчалась.

Аргентинці не залишали надії на знаходження центру дислокації ворога. Та розвідували не оснащенні спецапаратурою транспортні літаки С-130 "Геркулес" та літаки авіаліній Аргентини. Це збільшувало ризик нарватися на патрулюючі "Харрієри", оскільки "Етандарам" приходилось проводити більшу частину часу в зоні патрулювання.

17 та 23 травня були здійсненні вильоти ракетоносців. РЛС не включались, була надія знайти ворожу ціль візуально. Безрезультатно. Та 25 травня вилетіла двійка літаків "Етандар" з бортовими номерами "03" та "04". Дозаправившись від танкера КС-130, капітан третього рангу Роберто Курилович і лейтенант Хуліо Барраца в 170 км вийшли північно-східніше Пуерто Аргентине. Там берегова РЛС AN/TSF-43F знайшла кораблі англійців. Приблизно в 17.00 на відстані 80 км ціль знайдена! Авіаносець HMS "Гермес" з усіх сторін був скритий есмінцями і фрегатами. На відстані 48 км був нажатий пуск.Та вони вже були помічені. Ракета загубила ціль в хмарі діпольних відбивачів та теплових капканів. Несподівано появилавь зовсім поруч нова ціль - контейнеровоз "Атлантик Конвейор". На дно він потягнув за собою 9 гелікоптерів, декілька сот тон провізії, спорядження та боєприпасів.

Залишилась одна ракета "Екзосет". 30 травня стартувала пара з бортовими номерами "02" та "05". Їхньою ціллю був авіаносець HMS "ІнвІнсІбл". Задумана була атака з двох сторін, ЗРК англійців в такому випадку не справлявся. "02" страхувала "05". Також була відволікаюча група із вісімки бомбардувальників "Скайхококів". Після того, як противник був знайдений, "Скайхоки" розділились. Перша четвірка кинулась в атаку, відволікаючи кораблі, що захищали авіаносець, інші виходили на потрібні рубежі для вирішального удару.

Пілот "Етандара" "05" випустив ракету. Та її вдалось знищити 114 мм снарядом артустановки есмінця HMS "Эксетер" на відстані 12800 м. Здавалось, все обійшлось, та друга четвірка "Скайхоків" несподівано появилася над авіаносцем, декілька бомб в нього попало, корабель отримав сильний крен та загорівся. Всі літаки повернулись на базу благополучно. Аргентинська сторона заявила про знищення авіаносця HMS "ІнвІнсІбл", хоча по заявам британців він вижив, хоча і вийшов на довго з ладу.

Друга ескадрилья була перекинута з зони військових дій, оскільки залишилась без ракет. Всі чотири "Супер-Этандари", які брали участь у конфлікті, виставлені на загальний огляд.На борту кожного з них були відображені кораблі, знищені ними. Льотчики стали національними героями. А генерали, завдяки яким почалось це безумство, справедливо були відправлені у відставку, а деякі - у в'язницю.

Залишається додати, що 18 листопада 1982 р. не дивлячись на протест Великобританії, з Сент-Назера було відвантажено для Аргентини решта літаків "Супер-Етандар" та ракети "Екзосет". Цей конфлікт показав ефективність їхнього використання в парі.

Цитувати цю статтю на Вашому сайті

Щоб процитувати цю статтю на Вашому сайті, скопіюйте
і вставте код з віконечка на вашій сторінці у форматі HTML




Перегляд :

Війна за Фолклендські острови. Роль авіації.
Середа, 05 січня 2011
В кінці квітня 1982 р. в Аргентині почала зростати напруга. Озвірілі від поганих умов життя громадяни почали проявляти своє незадоволення...

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити