Роль авіації в конфлікті в Нагірному Карабасі. Події травня 1992 р.
П'ятниця, 04 лютого 2011, 07:41

КонфліктЯк вже озвучувалось в статті "Роль авіації у війні в Нагірному Карабасі. До розвалу СРСР", в кінці 80-х років на території Нагірного Карабаху виникає напруженість між вірменами, які вважали дану територію своєю та азербайджанцями, які відстоювали свою територіальну цілісність. Поки існував СРСР, азербайджанська сторона отримувала підримку від Радянської армії. Та Союз розвалився, а 2 вересня 1991 р. Нагірний Карабах проголошує свою незалежність.

28 січня 1992 р. був збитий ракетою ПЗРК цивільний гелікоптер Мі-8 азебайджанської авіакомпанії "Азал" біля міста Шушу в Карабасі. Всі, хто знаходився на борту, загинули. Це поклало початок нової хвилі конфлікту. Але на цей раз явної переваги в азербайджанців не було, оскільки розвалився Радянський Союз.

19 лютого 1992 р. із аеродрома Сангачали, де базувались 14 гелікоптерів Мі-24 та 9 гелікоптерів Мі-8, вилітають Мі-24 та наносять удар по вірменським позиціям біля с. Карагали. По заяві вірменської сторони ними були збиті два гелікоптера. Азербайджанці цього не підтвердили.Треба сказати, що вірменам дісталась ескадрилья із 13-и Мі-24, які базувались під Єреваном і належали до 7-го Гвардійського вертолітного полку.

3 березня 1992 р. трапилась трагедія. Доставивши допомогу в вірменське село Полістан, воєнно-транспортний гелікоптер Мі-26 повертався з жінками, дітьми та пораненими в Вірменію у супроводі Мі-24. На них напав азербайджанський Мі-8. З ним Мі-24 справився та в Мі-26 потрапила ракета ПЗРК... 12 людей загинуло.

В Степанакерті залишився 366-й мотострілковий полк, який був змушений заради власної безпеки воювати на стороні Вірменів, оскільки так же, як і вони, попадали під обстріл азербайджанців. Росіянам вдалося вивести 366-й полк з озброєнням, не дивлячись на опір вірменів, які хотіли повністю захопити їх озброєння. Дана операція тривала з 27 лютого до 7 березня. В ній широко використовувались гелікоптери Мі-6, Мі-26 та Мі-24.

Після розпаду СРСР до вірмен потрапили багато озброєння, та переправити їх в Карабах не було можливості. Азербайджанці ж, які до квітня 1992 р. захопили у 4-ої зальновійськової армії 14 танків, 96 БМП, біля 50-и БТР та БРДМ, 4 установки БМ-21 "Град", активно їх використовували у військових діях.

8 квітня старший лейтенант Вагіф Бахтіяр-огли Курбанов викрадає для азербайджанців штурмовик Су-25 з аеродрому Сітал-Чай. Ця історія є доволі темною. Існує версія, що це російська сторона таким чином передала літак. І хоча Росія заявляє, що було відданий наказ знищити дезертира, навіть для цього була виділена пара МіГ-23, але чи були реальні спроби, невідомо.

В будь-якому разі, з 8 травня 1992 р. штурмовик Су-25 регулярно бомбардує вірменську сторону. Та ефективність цих нальотів є безславною і трагічною. Гинуло тільки мирне населення. Тільки за два перших дня загинуло 30 людей, 120 було поранено.

Цього ж таки 8 травня вірменам вдалося захопити церкву в місці стратегічно важливому місці Шуше, оскільки з нього азербайджанці дуже ефективно обстрілювали вірменів. В церкві був розміщений склад ракет від БМ-21 "Град" та ін. боєприпасів. Вилетівши на Су-25 пілот Курбанов вперше (і в останнє) використав управляєму ракету для попадання в церкву та безуспішно.

Знову ж таки, в цей же насичений день 4 Мі-24 Азербайджанських ВПС атакував Степанакерт НУРСами, два гелікоптера обстріляли Мюришен, Авдур і Норшен (Мартунинський район).

9 травня Мі-24 атакували с. Шош, Су-25 підбив вірменський Як-40, що перевозив поранених із Степанакерта. Вдалося обійтись без жертв, пілот посадив літак. 10 травня 4 гелікоптера в черговий раз атакували Степанакерт, Аскеран, Су-25 бомбардував села Гаров і Красни. 11 травня знову був атакований Аскеран, села Даграз та Агбулаг. Су-25 атакував місто Мартуні. 12 травня штурмовик бомбардував села Шош і Храморт Аскеранського району, Веріншен і Ай Паріс. Гелікоптери були задіяні в селі Даграв Шаумятського району.

В цьому запалі азербайджанська сторона прогавила наступ вірмен на місто Лачин. 18 травня вони беруть його штурмом. Це був значний успіх, оскільки нарешті вдалося з'єднати Вірменію та Нагірний Карабах. Цей коридор так і назвали: "Лачинський". Зі злості в цей же день Су-25 і гелікоптери Мі-24 атакував аж чотири рази багатостраждальне містечко Мартуні.

19 травня штурмовик нападає на Атерк і Заглі Мартунінського району, Мі-24 - села Мараті і Чайлу. 20 травня традиційна четвірка Мі-24 - Бузлук, Еркедж і Манашид Шаумяновського району. 25 травня Су-25 - Мартуні. 26 травня "Сухий" напав на Бузлук, в свою чергу чотири гелікоптера Манашид і Веріішон.

Травневі події, мабуть до сих пір з жахом пригадуються вірменам. Залишається лишень дивуватися їхній стійкості та силі духа, що не дала їм покинути насиджені місця в Нагірному Карабасі.

Цитувати цю статтю на Вашому сайті

Щоб процитувати цю статтю на Вашому сайті, скопіюйте
і вставте код з віконечка на вашій сторінці у форматі HTML




Перегляд :

Роль авіації в конфлікті в Нагірному Карабасі. Події травня 1992 р.
П'ятниця, 04 лютого 2011
Як вже озвучувалось в статті "Роль авіації у війні в Нагірному Карабасі. До розвалу СРСР", в кінці 80-х років на території Нагірного...

Останнє оновлення на П'ятниця, 04 лютого 2011, 08:38
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити