Роль Су-24 в Афганістані. Завершальний етап
Субота, 05 лютого 2011, 14:25

В польотіБезглузда війна в Афганістані поступово заходила в тупик. Оскільки місцеве населення краще знало місцевість проведення військових дій, тому роль авіації все більше зростала. Як вже було описано в статті "Перше бойове застосування Су-24. Операція в Паджшерській долині", в 1984 р. вперше були, хоч і не зовсім вдало, використані важкі бомбардувальники Су-24. В 1987 р. появилася потреба в літаках, яка б могла наносити удари з висоти, більшою за 4500 м. При чому, це була висота закінчення атаки! Причиною цього стало збільшення та оновлення засобів проти-повітряної оборони опозиції. Чого тільки варта поява в душманів шестисот ПЗРК "Стінгер".

Якщо північні райони ще сяк-так атакувались МіГ-21 115-го авіаполка та Су-17 136-го та 156 АП, то до центральних та східних областей Афганістана їм було не дотягнутись. В таких умовах знову стали актуальними Су-24.

Найближча база, де розташовувались літаки даного типу, була на аеродромі Ханабад. Там були літаки старої серії, на цю авіабазу поступали Су-24 з інших частин, коли в ті приходили Су-24М.

Основна проблема полягала в тому, що бортова система вираховування "Орбіта-10" згідно технічним характеристикам, ефективно могла працювати на висоті тільки 5000 м і нижче, в це й же час для забезпечення безпеки атакувати треба було з висоти 7 км. Однак реальні випробування показали, що "Орбіта" непогано працює і на потрібній висоті.

Вночі 25 жовтня 1988 р. льотчик-інспектор 73-ї ВА полковник Богдан та зам. командуючого полку підполковник Ламзін повели перешу групу на гірські стежки біля Кандагару, який був в осаді душманів... Весь перший місяць приходилось вилітати в ночі.

Злітали з інтервалом 40 сек. Згодом збирались в бойовий порядок і виходячи на маршрут, збільшували швидкість. В загальному, тримались один від одного на відстані 2-3 км. Спочатку удари проводились декільками ланками, та згодом атаки проводились масованіші, до 24 літаків одночасно. Залежно від завдання, бомбардували один об'єкт або розділялись в групи по 3-4 і направлялись по різних цілях.

28 жовтня було підсилено 24-а літаками із 149 БАП. При чому, летіли вони знову типу на навчання. Були укомплектовані по шість ФАБ-250 та два підвісні паливні баки.

Починаючи з 31 жовтня вони наносили удари по Майданшахрі (перше завдання), по гірських районах Кабула, Баграма та ін. Також літали за межі Кандагару.

Не обходилось і без інциндентів. Повертаючись практично з порожніми баками із-за меж Кандагару, на смузі злетіла шина з колеса літака майора Маховського і барабани загорілись. Машину тушили, а інші Су-24 відправили на запасний аеродром в Кокайти. В хлопотах пройшла вся ніч, оскільки техніків не було наданів, пілотам самим приходилось дозаправлятись і готувати літаки. Про випущені тормозні парашути забулося, один з них був затянутий в двигун Іл-76. Прийшлось заміняти на ньому двигун.

Були і дещо веселі випадки. Оскільки вильоти здійснювались практично без вихідних,то відповідно рідкісні дні без вильотів чекались з нетерпінням. 7 жовтня, в червоний день календаря, коли був розпал свята, прийшла команда на виліт. Всі уже чуть посвяткували. Але подихали кисень в кабіні, і в цілому політ обійшовся без зауважень.

Коли здійснювались вильоти на ближні цілі, то підвісні баки з собою не брали, підвішували дві 1500 кг бомбина підвісні вузли центроплану. На інші точки вішали 250-кг бомби (до шести штук). Був також і варіант з використанням двухпостових центропланних тримачів. Це дозволяло брати до 8-и бомб по 500кг, і шестипостові тримачі, що дозволяли брати до 18-и бомб вагою 250 кг. Тут правда проявився один недолік. Повністю завантажений, Су-24 мав невисоку швидкісь і важко долав висотний рубіж 7000 м, тому приходилось іти на висотах до 6000 м, а вже розвантажившись, виходили на потрібні 7 км.

В загальному, бойових втрат Су-24 не було. З точки зору конструкції, літак був традиційно для радянських дуже міцний і надійний. Були незначні поодинокі відмови,стосувались вони системи управління, силової установки. Один раз був помпаж двигуна.

Але людський фактор все ж відіграв свою роль. Постійне напруження, втома, призвели до того, що 13 грудня пілоти підполковник Б. Маркін та штурман капітан О. Савельєв не помітили складених консолей на літаку, припольоті вискочили на грунт. І знову слава нашій техніці! Несучи на собі два ППБ-3000, дві 1500-кг, дві 500-кг бомби, шасі літака витримали, на куті атаки 27 град. літак відірвався. Завдання було виконане, првда, сідати прийшлось без закрилків і предкрилків.

А другий випадок закінчився трагічно. Рівно через тиждень льотчик ст. лейтенант В. Шостенко та капітан А. Черницов вилетіли для забезпечення зв'язку з основною групою.При посадці дув сильний боковий вітер. По інструкції в таких умовах гальмівний парашут випускати було не слід. Однак Су-24 знесло зі смуги, основна нога шасі, попавши в яму, зламалася. Шостенко встиг вибратись, штурман із-за того, що ліхтар заклинило, був змушений перелізати на місце пілота та стрибати у вогонь (загорівся розлитий гас). Помер в лікарні від опіків...

З другої половини грудня вильоти почали здійснюватись переважно для прикриття шляхів виводу військ.

А бойові вильоти стало виконувати все важче і важче. Виникло питання: "А для чого? Війська ж виводяться". Дехто відмовлявся, а більшість скидало бомби мимо поселень.

11 січня у Джелалабада було останнє завдання 149-го БАП в Афганістані. Всього ними було здійснено біля 140 полкових вильотів.

На заміну їм прибув 143 полк.

В день 20 січня був перший їх бойовий виліт в район Пулі-Хумрі. Удари наносились бомбами ФАБ-1500 і ФАБ-500. Надалі особливо від вибраної ще з 149-м полком не відмовлялись, регулярно наносячи удари по дальнім і ближнім цілям.

21 січня була спроба достати все таки Ахмед Шаха. РОзвідка донесла про його місцезнаходження біля Карабату на півночі від Кабулу. Було виконано по два вильоти, але знову безрезультатно.

Була спроба використати по пещерам і прикриттям в горах коректуючі бомби КАБ-500Л, КАБ-1500Л, та з висоти 6-7 км ефекту їх застосування не дало.

До останніх днів перебування 40-ї армії в Афганістані продовжувались вильоти Су-24. Бомбардувались переважно придорожні райони і Чарікару, Баміану і Панжшеру. Також атакували і віддалені гарнізони афганців. Часто причиною називали "знищення складів зброї". Та льотчики бачили тільки розгублених там людей. Знову бомби скидалися мимо...

Останні удари в Афганістані Су-24 були здійснені 13 і 14 лютого по Салангу, Чарікарській долині, районам від Кабула до Пянджа вслід військам, які виводились. Були здійснені по два вильоти, бомбили, в основному, 1500-кг бомбами.

Аж за три тижні після остаточного виводу військ із Афганістана 6 березня 143-й полк повернувся на базу в Копітнарі.

Цитувати цю статтю на Вашому сайті

Щоб процитувати цю статтю на Вашому сайті, скопіюйте
і вставте код з віконечка на вашій сторінці у форматі HTML




Перегляд :

Роль Су-24 в Афганістані. Завершальний етап
Субота, 05 лютого 2011
Безглузда війна в Афганістані поступово заходила в тупик. Оскільки місцеве населення краще знало місцевість проведення військових...

Останнє оновлення на Вівторок, 08 лютого 2011, 18:42
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити