25 серпня 2010 року 20 екіпажей аеростатів стартували з міста Брістоль. Серед них були американці Річард Абруццо та Кермор Райвер Девіс, які злетіли на повітряній кулі USA-2. Ніхто не міг і подумати, що їх більше ніхто живими не побачить. Адже Річард все життя займається польотами на повітряних кулях, його батько взагалі був живою легендою. В 1992 р. Абруццо- молодшому вдалося побити рекорд батька по тривалості перельоту (зі штату Мен в Марокко). Керол з 1970 р. займаєтсья даним видом спорту. Тобто, досвіду та уміння їм було не позичати.

Попадали вони разом і в критичні ситуації. В 2005 р. на кубок Беннета Гордона над Канзасом попали в низхідний струмінь повітря, який кинув їх аеростат на електричні провода. Річард Абруццо впав з висоти 12 м, зламав ребра, таз та зап'ястя. Повітряна куля з Кермор Райвер Девіс , позбавившись живого баласту, піднялась на висоту 4.2 км, тільки там жінка зуміла взяти контроль над кулею.

Газонаповнений гоночний аеростат - штука не з дешевих і дуже непроста. Тканина кулі має об'єм 1000 куб. м, зшита з синтетичної газонепроникної тканини, армована по боках полотном. Під час польоту від сонця газ розширюється, для цього передбачений стравлюючий клапан. Сама корзина сплетена з прутків Іви, навіть передбачене спальне місце. Для забезпечення безпеки людей передбачені ретранслятор (для передачі висоти та швидкості польоту), дві рації та супутниковий телефон, надувний спасальний пліт з двома жилетами. В разі, якщо втратиться зв'язок, в конструкції аеростата передбачений аварійний маячок, який включається вручну або при контакті з водою.

С самого початку день не заладився. Було прохолодніше, ніж передбачалося, в зарядному обладнанні зв'язку не працював один з роз'ємів. Допоки його ремонтували, пропустили свій час старту.

В 23.29 наземне обслуговування повітряної кулі USA-2 відчепила баласт з мішками і вона піднялась вверх. За чотири дні Річард Абруццо та Кермор Райвер Девіс пролетіли 1500 км, спочатку на південь, через Францію, потім на схід через Середземне море і всю Італію. Треба сказати, що досягши Франції, більшість учасників не наважились летіти над Середземним морем. Залишилось тільки два німецькі екіпажа, один французький, швейцарський, англійський, ну і, звісно, американський екіпажі. В районі Південної Італії зійшов з дистанції французький. Над Адріатичним морем на висоті 3 км всі вони боролися за перемогу, лідирував швейцарський екіпаж. Один з німецьких екіпажів сів на території Хрватії, інші ж продовжували політ на схід. Герої даної статті вибрали іншу тактику.

В 22.30 Річард Абруццо та Кермор Райвер Девіс спустились на повітряній кулі USA-2 до висоти 638 м над морем і стали очікувати південно-східного вітру, який би відніс їх прямо в Албанію. Але за це треба було заплатити більшим ризиком - довше знаходитись над водою. Незабаром після півночі апарат спустився до висоти 420 м, де скинув частину баласта та піднявся на висоту 3 км. Уже було помітно Албанський беріг, коли в 5.58 29 вересня на висоті 2763, коли аеростат летів на південь з швидкістю 14.4 км/год., навкруг повітряної кулі USA-2 почали клубитись хмари... Через декілька годин повітряна куля з Річардом Абруццо та Кермор Райвер Девіс зі швидкістю 80 км/год. впала в море. Шансів вижити у людей небуло.

Аварійний маячок від контакту з водою не спрацював. 6 грудня 2010 р. з води виловили розбиту корзину, в якій були найдені тіла Річарда Абруццо та Кермор Райвер Девіс. Така була ціна ризику. До сих пір остаточно не вияснили причини катастрофи, але навряд чи це була блискавка - гроза всіх аеростатів, оскільки виловлена повітряна куля USA-2 була практично цілою.

Література:

1. Популярна механіка. Травень 2011 р., № 5 (103).