Як я вже писав в статті "Як я злітав у Харків", на днях я з друзями літав у Харків. Ми переслідували ще одну ціль,крім розважальної. Мій хороший друг собі хотів купити машину. Хтось йому підсказав, що в Харкові це можна зробити з найбільшою вигодою. Отже, ми вбили двох зайців одночасно. Він думав купувати машину б/у, але по дорозі ми побачили автосалон chrysler. Вирішили завітати туди. І знаєте, після того, як ми потім завітали на Харківський авторинок, все рівно повернулись до автосалону. Обслуга на вищому рівні, все розповіли, доступні ціни. Отже, друг вирішив докласти трішки грошенят, тим більше, що машину можна буде забрати у Львові.

Потім ми завітали в авіаційний музей під Харковом (аеродром Коротич). Ми ж всі шанувальники авіації тому завітати, не глянути на літаки, гелікоптери та іншу авіаційну техніку просто не могли.

Експонатів небагато. Два гелікоптера Мі-2, один Мі-8, три літака МіГ та винищувач-бомбардувальник Су-17. Але як нам розповіли, навіть за цю техніку начальнику аероклуба (це і являється основною діяльністю аеродрома) довелося поборотися. Аероклубу надав дану авіаційну техніку Харківський університет повітряних сил. Потім передумав і хотів її забрати. Щоб здати на металолом. Рік прийшлося боротися. І таки вибороли. Без ентузіастів у нас, мабуть, в Україні музеїв авіації залишилось би декілька.

Шкода, погода уже не дозволяля стрибнути з парашутом. Я всього один раз стрибав - враження незабутні. Ну, але нічого. Наступного разу, думаю, пощастить більше.