Сьогодні в авіації дуже широко використовується металопрокат із дюралюмінію. Тільки в останні роки його поступово витісняють композиційні матеріали, однак, все одно, авіацію сьогодення ще важко уявити без Д16, Д16Т, Д19 - марок дюралюмінію.

Взагалі, дюралюміній - це торгова марка одного з перших алюмінієвих сплавів, які зміцнюються старінням. Основними елементами його є мідь (в середньому 4,5% маси), магній (1,6%) і марганець (0,7%). Типове значення межі текучості складає 450 МПа, однак це залежить від складу і термообробки металу.

www.alfapro.kiev.ua - алюминиевый профиль в Украине.

Сама назва пішла від німецького містечка Дюрен. Саме тут на заводі Dürener Metallwerke в 1909 році було започатковано промислове виробництво дюралюмінію.

Дюралюміній розроблено німецьким інженером-металургом Альфредом Вільма, який працював на вищевказаному заводі. У 1903 році Альфред встановив, що сплав алюмінію з добавкою 4% міді після різкого охолодження з температури гарту 500 ° C, перебуваючи при кімнатній температурі протягом 4-5 діб, поступово стає більш твердим і міцним, при цьому не втрачає пластичності. Виявлене Вільмом старіння алюмінієвих сплавів дозволило підвищити міцність дюралюмінію до 350-370 МПа в порівнянні з 70-80 МПа з чистим алюмінієм.

Дуралюминієм називають сплави Al-Cu-Mg, в які додатково вводять марганець. Типовим дуралюмином є сплав Д1, однак внаслідок порівняно низьких механічних властивостей виробництво його помітно скорочується, сплав Д1 для листів і профілів замінюється поступово сплавом Д16, який, як згадувалось вище, широко використовується в авіації.

Перше в історії застосування дюралюмінію якраз і пов'язане з авіацією: саме з цього металу виготовлялись каркаси для дирижаблів жорсткої конструкції.

З 1920 р. дюралюміній широко починає використовуватись в літакобудуванні - завдяки його високій питомій міцності. Щільність сплаву 2500-2800 кг / м ³, температура плавлення близько 650 ° C. Після відпалу (тобто, нагрівання до температури близько 500 ° C і охолодження) стає м'яким і гнучким, як алюміній. А після старіння (природного - при 20 ° C - кілька діб, штучного - при підвищеній температурі - кілька годин) стає твердим і жорстким.

Сьогодні відомі такі марки дюралюмінію: Д1, Д16, Д18, В65, Д19, В17, ВАД1. Метал зміцнюють термообробкою: як правило, піддають загартуванню та природному старінню. Характеризуються поєднанням високої статичної міцності (до 450-500 МПа) при кімнатній і підвищеній (до 150-175 ° C) температурах, високих втомних міцностей та в'язкості руйнування.

Однак, є і недолік: дюралюміній легко піддається корозії. Особливо це спостерігається в авіаційних конструкціях, де дюралюміній кріпиться до композитних матеріалів.