Перше протистояння реактивних літаків
Понеділок, 31 січня 2011, 11:25

КореяЩе не встигли вщухнути перепитії Другої Світової війни,як в Кореї розгорнулись нові бої. СРСР  допомагало Кореї. Багато льотчиків з наших країн воювали під корейськими прапорами. Був там і тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб, який командував дивізією. Саме в цьому небі відбувалось перше в світі протистояння реактивних винищувачів.

На арену виходять перші радянські реактивні винищувачі МіГ-15 та американські "Сейбри" F-86. Не дивлячись на те, що наші літаки були на 2.5 т легші за американські (5044 кг злітна вага), в тих була майже у півтори раза більша тяга двигуна (4090 кг, в цей час як у МіГ 2700 кг). На великій висоті перевага була у МіГ-15, на малій - у "Сейбра". Американці довше могли протриматись в повітрі за рахунок місткості паливних баків. Зате практичний потолок у МіГа був на 3 км вищий (15000 м проти 12000 у F-86). Із озброєння радянський літак мав одну пушку 37 мм та дві калібру 23 мм, американський - шість клібру 12.7 мм кулеметів, згодом появились "Сейбри" з чотирьма пушками калібру 20 мм. Отже, вирішальним фактором в їхньому протистоянні повинно була стати майстерність льотчиків.

Як показали перші бої,  в стратосфері за формою і змістом вони не відрізнявся від поршневої авіації. Хоча двигуни стояли реактивні, озброєння було те саме, що і на поршневих літаках.

Якщо МіГ-15 першим отримував інформацію про противника, то негайно захоплював ініціативу і диктував свої умови. На великій висоті літаки Мікояна швидше зближувались з противником, на малій висоті "Сейбри" старались нав'язати нашим літакам маневрений бій, тут перевага була у них.

Зазвичай, МіГ-15 намагалися сблизитись з противником, націлюючись на його задню напівсферу. В горизонтальному маневруванні радянський літак програвав, але не настільки, щоб при необхідності шукати інших шляхів. А коли не вдавалось розбити пару МіГів, один з яких атакував, другий - прикривав, справитися з нашими літаками було практично неможливо.

Дозвіл на виліт давав зазвичай командний пункт корпуса, коли ворожу ціль засікали локатори. Штурман наведення виводив винищувачів на рубіж. Ведучому давались два види інформації. Перша - ознайомлювальна, при якій проходило ознайомлення з обстановкою, друга - командна, яка безпосередньо виконувалась. Основна задача командного пункту - забезпечити тактичну перевагу МіГ-15. Надалі, функції управління на себе брав ведучий, КП ж виконував функцію оповіщення.

Американські також даремно не гаяли часу. Ведення бою F-86 не піддавалось ніяким стандартам, тому і нашим пілотам часто приходилось орієнтуватись на місці. Переважно після вклинення в стрій американських винищувачів, бій розпадався на ланки, а потім і парні. І тут уже все залежало від майстерності пілота.

За три роки війни льотчики 64 ВАК (винищувального авиаційного корпусу) на МіГ-15 збили 650 "Сейбрів", втратили 335 літаків. Оснивними причинами успіху можна вважати все таки крщу конструкцію, міцність та живучість нашої техніки, більший коефіцієнт корисної дії нашого озброєння, більший практичний досвід ведення повітряного бою після Світової війни. Також не можна не відмітити, що дуже великий процент наших пілотів врятувалися завдяки добре продуманій системі катапультування. Також, великий процент втрат був на заході на посадку наших літаків, оскільки аеродроми Аньдун, Дпу, Мяогоу розташовувались близько до моря, а заходити на посадку МіГ-15 з боку моря заборонялося. "Сейбри" це просікли і весь час чатували з боку посадки.

Цитувати цю статтю на Вашому сайті

Щоб процитувати цю статтю на Вашому сайті, скопіюйте
і вставте код з віконечка на вашій сторінці у форматі HTML




Перегляд :

Перше протистояння реактивних літаків
Понеділок, 31 січня 2011
Ще не встигли вщухнути перепитії Другої Світової війни,як в Кореї розгорнулись нові бої. СРСР допомагало Кореї. Багато льотчиків з...

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити