Сьогодні виповнилось 77 років з дня нагородження званням Героя Радянського Союзу пілотів, які на літаках зуміли врятувати пасажирів парома "Челюскін". В світовій практиці це була єдина в своєму роді по успішності рятувальна операція. Спасти 104 людини, які знаходились на плавучій кризі, до сьогодняшніх днів не вдавалось нікому.

10 серпня 1933 р. паром "Челюскін" вийшов із Мурманська. Його основною задачею було пройти Північно-морський шлях та вийти через Берінгову протоку в Тихий океан. Але 13 лютого наступного року корабель розтрощило кригами. Це трапилось в Чукотському морі. Люди встигли висадитись на кригу, розбити табір. В цьому велика заслуга капітана парома В.І. Вороніна та професора О.Ю. Шмідта, який очолював експедицію. Вони зуміли організувати людей та недопустити паніку.

Зуміли встановити зв'язок з Уеленом, куди і потрапила перша звістка про катастрофу. Була організована комісія для рятування експедиції, головою призначили голову Раднаркому В.В. Куйбишева. На шпальтах газет появився повний текст радіограми, дуже багато добровольців пропонували свої послуги, поступали різноманітні ідеї для проведення рятувальної операції. Та було зрозуміло, що найбільш вірогідною можливістю увінчатись успіхом операція могла тільки з допомогою авіації.

В той час це було дуже непростою задачею. Аеродроми в Північній місцевості облаштовані не були, жорсткі морози давали про себе знати, утеплених літаків не було, крім того, приходилось орієнтуватись в місцевості, де не було орієнтирів, з допомогою простійшого навігаційного обладнання.

Аеродром вирішили облаштувати на мисі Ванкарем. До роботи приступили негайно, але спеціалістів в області авіації там тоді не було. Пощастило, що на паромі був літак Ш-2, який уцілів після аварії. Також в склад експедиції входив пілот М.С. Бабушкін, який зумів перелетіти в Ванкарем, після чого будівництво аеродрому пішло швидше і якісніше.

З Владивостока в Чукотку вийшли два парома. На їх борту були 7 літаків (загін Камніна). Пілоти Леванєвський та Слєпнєв вилетіли в Америку,  де на закуплених дев'ятимісних літаках "Флестер" прилетіли через Аляску в Ванкарем. Але Леванєвського літак під час аварійної посадки 29 березня отримав значні пошкодження, а літак Слєпнєва пошкодився при посадці в Ванкаремі 7 квітня об льодяну брилу.

Ще 5 березня після 29 (!) спроб полярний льотчик Ляпідевський зумів знайти зниклу групу і перевезти на АНТ-4 на мис Уелен, який був розташований на відстані 267 км від пасажирів затонувшого парома, всіх жінок та дітей. Згодом із-за поломки двигуна не зумів продовжити приймати участь в операції.

Пароми з літаками зуміли доплисти тільки до мису Олюторського, звідки 21 березня вилетіло 5 літаків Р-5. Долетіти до основної бази зуміли тільки Каманін і Молоков (7 квітня). В період з 7 до 13 квітня зуміли вивезти в загальному 67 людей. Брали на борт до 5, 6 людей за один раз.

Друга група вилетіла з Хабаровська, добратись зуміли (5000 км!) пілоти М.В. Водоп'янов (літак П-5) та І.В. Доронін (літак ПС-3), підключились до рятувальної операції 12 квітня. Водоп'янов за три рейса вивіз 10 чоловік, Доронін із-за поломки шасі був вимушений обмежитись двома людьми. Також 10 квітня підключився Слєпнєв, літак якого зуміли відремонтувати. Вивіз п'ятеро людей, після чого полетів в Ном, щоб доставити хворого О.Ю. Шмідта. 13 квітня було доставлено останні 6 людей з криги.

16 квітня було засновано звання Героя Радянського Союза, а через чотири дні першими нагородженими цим почесним званням були удостоєнні авіатори: Ляпідевський, Леваневський, Молоков, Каманін, Слєпнєв, Водоп'янов, Доронін, а їх подвиг пам'ятається до сьогодняшніх днів.

Література:

1. Морські вісті Росії, №3, 2009 р.

2. Велика Російська Енциклопедія. Г.П. Свищев, 1994 р.