Сьогодні 25 років, як трапилась аварія на Чорнобильській АЕС. Її відлуння відчуваються по сьогодняшній день.

В даній статі ми розповімо, як з допомогою авіації люди боролися з природою, щоб хоча б якимось чином зменшити поширення радіоактивного впливу.

Існувала загроза, що при випаданні дощів над Чорнобилем та прилеглим територіям разом з водою змиються в річку Прип'ять і радіоактивні речовини. А далі в Києвське водосховище. Для запобігання цьому був випущений наказ про створення загону метео-літаків під управлінням Центральної аерологічної лабораторії.

Хмари розганялись з допомогою літаків Ту-16 «Циклон-Н» та АН-12БП «Циклон». Перші з них уже використовувались для даної роботи під час олімпіади в Москві 1980 р. і на Міжнародному фестивалі молоді в 1985 р.

Ан-12 боровся з купчасто-дощовими хмарами в 30-км зоні від епіцентру аварії, Ту-16 - на дальніх підступах до Чорнобиля із стратосфери.

Ще в 1979 р. два літака Антонова були обладнані вимірювальними приладами, засобами для забезпечення чистого неба та шасі високої прохідності (для можливості зльоту і посадки на грунтових аеродромах). Суть боротьби з хмарами з допомогою літака Ан-12 полягала в розпилюванні всередині хмар (або на висоті 100-150 м над ними) спеціальних речовин порошкового типу. Що цікаво, основним матеріалом був цемент. Його скидали вручну, за весь період із літаків Ан-12 було скинуто біля 9-и тон цементу. Це призводило до виникнення концентрованих місць накопичення вологи (каплі або лід), це призводило до пришвидшення випадання опадів, яке відбувалось на безпечній відстані від Чорнобиля.

Зимою було дещо складніше. Ще додавали вуглекислоту, для того щоб утворювався лід, і піротехнічний пристрій ПВ-26. При спрацюванні піромеханізма вивільнялось 40 грам йодованого срібла, які виконували роль штучних ядер кристалізації. На 800-1000 м льоту використовувались два патрона. Літак Ан-12 був задіяний з 18 травня до 30 грудня.

Дещо інакше використовувались літаки Ту-16 «Циклон-Н». Він був дообладнаний комплексом спеціальних "протихмарних" засобів, в бомбовомі відділенні розташовувався контейнер з порошкоподібними речовинами і автоматичне обладнання для їх скидання.

Виникла також і загроза радіоактивного запилення. Річ в тому, що конвективні хмари могли призвести до утворення в приземному шарі атмосфери радіоактивної пилюки, що, в свою чергу, утворювало радіоактивні хмари. Як згадувала вище, літак Ту-16 мав можливість атакувати з стратосфери, в даному випадку, конвективних хмар. В них розпиляли грубодисперсний порошок (цемент). Він утворював штучні низхідні повітряні потоки, які приносили сухе повітря. Це знищувало конвективні хмари. По деяким даним Ту-16 діяли з осені 1986 р. до весни 1987 р.

Таким чином, завдяки роботі розумних голів СРСР і авіації вдалося суттєво зменшити вплив викидів і частково перемогти природу.

Література:

1. Объект «Укрытие». Преодоление. Вид. "Золоті ворота", 1995 р.

2. О.А.Черников. "О работах по искусственному регулированию осадков в районе Чернобыльской АЭС". 1998 р.