Як писали в статті "Літак Lockheed XFV-1 - передумови створення", в 1947 р. ВМС США було зацікавлено в створені літаків вертикального зльоту та посадки. В ті часи, коли ще толком не вміли робити гідромасажні ванни, пробували зробити доволі серйозну техніку. Ітак, в 1950 р.  об'являється конкурс на створення літака такого типу. Він не повинен був бути розрахований на польоти на далекі відстані. Злітати мав тільки при появі противника, провести короткий повітряний бій та здійснити посадку.

В конкурсі прийняли участь дві фірми: Convair та Lockheed. Весною 1951 р. з ними було заключено контракти на розробку  дослідних зразків.

Силова установка передбачалась що для одної компанії, що для іншої, однакова: двигун Т-40.

Його розробила фірма Alison. Він мав в своєму складі соосні гвинти протилежних напрямків обертання, потужність 5500 к.с. На той час уже 20 таких двигунів проходило випробування, ще 300 було замовлено.

Компанія Convair пропонувала моноплан з трикутник крилом, стріловидність 52 град. по передній крайці, його розмах становив 7.8 м. Довжина фюзеляжа - 9.4 м. Трикутний кіль літака мав розмах 6.9 м. Такого ж розміру в хвості літака для рівноваги було встановлено додаткову вертикальну поверхню. Що цікаво, було передбачено її скидання в разі необхідності здійснення горизонтальної посадки. Катапультне крісло завдяки шарнірам могло нахилятись вперед на 45 град. Шассі складалось із двох коліс на кінцях консолей крила та двох колес на вертикальних поверхностях. Таким чином, у літака конструктори фірми Convair добились того, що літак міг впасти тільки при відхиленні від вертикалі більш, ніж на 26 град. Літак отримав назву XFY-1.

Фірма Lockheed пропонувала літак з середньорозташованим трапецевидним крилом, розмах якого становив 8.55 м. Хвостове оперення складалось з чотирьох кілів, які розташовувались нахрест. Літак стояв на чотирьох обтікачах шасі на кілях. Як і в XFY-1, крісло пілота нахилялось на 45 град. Сама ж кабіна була піднята для покращення огляду високо, розміщалась прямо над компресорами. Що цікаво, вихлопна труба виходила під хвостову частину фюзеляжа і була сконструйована таким чином, що вихлопні гази створювали додаткову тягу близько 700 кг. Літак спочатку отримав назву XFO-1, згодом було перейменовано в XFV-1 (детальніше його конструкцію Ви можете розглянути в статті "Літак Lockheed XFV-1 - авіамоделістам").

Про розробку, випробування та подальшу долю цих літаків читайте в статті "Літаки Lockheed XFV-1 та Convair XFY-1 - подальша доля".

Література:

1. Крылья Родины. 2009 г., №№ 1, 2.