Як ми вже писали в статті "Літаки Lockheed XFV-1 та Convair XFY-1 - розробка", до виготовлення літака вертикального зльоту та посадки приступили дві фірми: Convair та Lockheed. Першими був готовий протитип літака Lockheed XFV-1 вже на початку 1953 р. вони були готові приступити до випробувань. Але трапилась типічна ситуація - двигуни в термін готові не були. А оскільки фірма Convair була ближча до військового відомства, то їй і дістався перший двигун. Правда, замість форсованого YT40-A-14, вони отримали Т40-А-6. Фірма Lockheed була змушена чекати аж до осені 1953 р.,та й то отримали такий же двигун, як і їхні конкуренти.

Отриманий двигун не дозволяв здійснити вертикальний зліт, тому конструкторами літака Lockheed XFV-1 було вирішено провести випробування в горизонтальному польоті. Для цього розробили тимчасову стійку шасі: два колеса кріпились до фюзеляжу, два до хвостового оперення.

В грудні цього року нарешті були проведені перші випробування. Льотчик-випробувач Салмон під час пробіжки розігнав машину до швидкості 287 км/год. та підняв літак на 6 м. Сів на швидкості 130 км/год.

Під час наступних випробувань працювали з силовою установкою, перевіряли її прийомистість. Дуже ефективними себе показали гвинти, під час реверсу гальмівний шлях при швидкості 80 км/год. не був більший за 20 м. За зовнішній вигляд літак отримав назву "Лосось". Що цікаво, в перекладі він зучав як Salmon, тобто прізвище льотчика-випробувача!

Однак після закінчення першого циклу випробувань ресурс в двигуна вийшов, довелося знову чекати.

Аж 16 червня 1954 р. вдалося виконати перший офіційний політ літака XFV-1. Відірвався при швидкості 220 км/год., досяг потолка 3048 м. При зниженні швидкості до 96 км/год. і збільшенню кута тангажа трапився інцидент. Літак почав звалюватись в штопор. Але тут проявилась його хороша управляємість. Пілот легко її відновив і збільшив швидкість. Всі дійшли висновку, що це все через додаткові шасі. За твердженням льотчика посадка пройшла нормально, ніяких вібрацій він не відчув.

Надалі переважно перевірялась система управління на режимах вертикального польоту та зависання. Однак із-за недостатньої тяги двигуна зависання не получалось, літак Lockheed XFV-1 повільно "сповзав" вниз, тому імітація вертикальної посадки не проводилась. Після вертикального польоту льотчик переходив в горизонтальний політ. Із-за тимчасового шасі літак досягав максимальної швидкості 460 км/год.

Фірма Convair пішла дещо іншим шляхом. Вони вирішили провести ряд випробувань свого літака XFY-1 з використанням вертикального зльоту, під час якого він страхувався підчепленим тросом за носову частину. Для цього на авіабазі Moffet використовували кран, який забезпечував страховку літака до висоти 59.5 м. 4 червня 1954 р. льотчик-випробувач Д. Колеман здійснив зліт і посадку. Але літак виявився дуже важким в управлінні, дуже часто прибігали до допомоги страхівки. За заявою пілота, літак не летів, а ривками стрибав. Крім того весь час закручувало. Його так і прозвали - попригунчик (Pogo).

Для вияснення причин літак XFY-1 обклеїли лєнточками. Якби було все добре, вони повинні б були прилягати до планера. Але від гвинтів повітря так закручувало, що ніякий би літак не зміг нормально летіти.

Тому 1 серпня було вирішено виконати вертикальний політ на свіжому повітрі. Колеман підняв літак на 12 м, завис і плавно опустився на шасі. При другому польоті його уже підняли на висоту 45 м. На відкритому повітрі літак себе вів значно краще. Тільки біля землі із-за відбитого від неї повітря лєнточки зривались і пілот ледве стримував коливання літака.

2 листопада 1954 р. літак XFY-1 здійснив перший перехід в горизонтальний політ, після якого вдалося його вдало посадити.

Однак фірмі Alisson так і не вдалося побудувати двигун, який би задовільняв необхідні умови. Проект було згорнуто. Фірма Lockheed пробувала врятувати проект, запропонувала варіант з індексом FV-2. Він був розрахований на двигун Т54-А-16. Але військові, беручи за основу випробування, розуміли, що не кожний льотчик зможе посадити такий літак, особливо на палубу, яка постійно коливається.

Літак Lockheed XFV-1 передали фірмі Hiller для наземних випробувань (дана компанія займалась будівництвом гелікоптерів). Під час одного з випробувань він був зруйнований. На той час уже був практично готовий другий прототип, який використал в якості пам'ятника перед воротами авіаційної бази в Лос Аламітос. В 1979 р. він був демонтований та відправлений в аерокосмічний музей в Сан-Дієго. Зараз він знаходиться в національному музеї морської авіації на базі Пентсакола (Флорида).

Література:

1. Крылья Родины. 2009 г., №№ 1, 2.