Навколо світу без посадок та дозаправлень
Четвер, 15 грудня 2011, 13:46

Авіація14 грудня 1986 р. в небо злетів літак "Вояджер" небаченої до того часу конструкції. Це трапилось на військово-повітряній базі Едвардс (США). А мета його польоту була ще більш вражаючою - пролетіти навколо світу без дозаправлення та без посадок. Ще нікому до цього часу цього зробити не вдавалося. Сотні людей проводжали його, серед них більша половина була скептики. Ще б пек - десять діб перебувати в повітрі!

Ідея виконання такого польоту виникла у Діка Рутана, який освоїв техніку пілотування до того, як отримав водійське посвідчення, та Джини Йигер, яка в минулому була конструктором. В 1981 р. вони та брат Діка Берт розпочали конструювати підходящий літальний апарат для даної місії.

Гостинна дому Берта в районі Мохава (штат Каліфорнія) перетворилась в їх штаб-квартиру. Сумісними зусиллями народився літальний апарат, який являв собою двохбалочний літак типу "Утка" з рознесеним хвостовим оперенням та двома двигунами. Вузьке крило мало розмах 33.8 м, на передній частині фюзеляжу було розташоване ще одне стабілізуюче крило. При розробці літака "Вояджер" використовували спеціальний папір, який пропитувався епоксидною смолою, та композитні-графітоволокнисті матеріали. Це дозволило суттєво зменшити вагу, не знижуючиАвіація міцність конструкції. Маса палива складала 72 % від злітної ваги (5132 кг). Пустий літак важив 840 кг, маса палива - 4052 кг. Всього баків у нього було 17 штук.

Але навіть при цих умовах під час більшої частини польоту для виконання поставленої мети працювати повинен був тільки один двигун.

Перший політ тривав 30 хв. Він був виконаний в 1984 р. Згідно розрахункових даних, літак "Вояджер" міг пролетіти 45060 км на протязі 14 діб.

Поршневі двигуни були виготовлені фірмою «Теледайн континенталь». Їхнє пряме призначення - для безпілотних літальних апаратів. Потужність переднього становила 130 к.с., другого - 110 к.с. Передній працював при зльоті та наборі висоти, задній - при маршовому. На них використовувалось нове синтетичне масло компанії «Мобіл ойл корпорейшн». За це конструктори дозволили використати в логотипі компанії "Вояджер".

Недолікому в конструкції літака була кабіна. Дуже маленька, 70x210x140, в ній важко було розміститися двом пілотам, особливо, якщо врахувати, скільки часу планувалось летіти.

Середня швидкість літака становила 185 км/год. Росхід палива становив всього 91 грам на кілометр! Це приблизно як у легкових машин.

Ітак, як вже вище було сказано, 14 грудня 1986 р. літак "Вояджер" стартував. Пілотували його Дік Рутан та Джина Йигер. Уже з самого початку розпочались проблеми. Крило, яке під зав'язку було заповенене паливом, дало вигин і перед відривом декілька разів вдарилось об землю. Були відірвані кінцеві щитки. Та відірватися від смуги переповнений літальний апарат довго не міг. Однак, це не зупинило пілотів. Вони мріяли про цей час 6 років.

Перші дві доби практично увесь час за штурвалом був Дік. Тільки на короткий час передавав управління Джині або ж включав автопілот.

Дуже часто їм перешкоджали сильні атмосферні шторми, часто приходилось круто міняти курс. АвіаціяПостійний шум часто заважав реагувати відразу на радіограми. Це було значним недоліком для літака, який був розрахований на тривалі перельоти.

Над центральною частиною Атлантичного океана несподівано загорілася червона лампочка, яка попереджала про сильне нагрівання заднього двигуна. Тиск масла упав, мотор сильно нагрівся. Потім заглох... Диспетчери почали думати, де здійснити аварійну посадку. Але виявилось, що смертельно втомлені Джина та Дік просто забули долити масла. Мотор завівся, політ продовжувався. Потім йому знов приходилось увесь час боротися з стихією. Над кубою та в районі Техаса літаку "Вояджер" приходилось міняти курс - вздовж західного узбережжя Мексики. Але тут їм не вдалося уникнути сильного зустрічного вітру. Швидкість апарата впала до 105 км/год., отже збільшились і питомі втрати палива. А потім відмовила подача палива в задній двигун. Джина на пів-корпусу влізла в крило, відключила автоматичну помпу та почала вручну закачувати пальне. В цей же час відмовив стартер, там уже боровся Дік. Потім стартер запрацював, включився мотор та включилась автоматика. Цей неймовірний по складності політ продовжувався.

Над Латинською Америкою знову прийшлося боротися зі штормом. Постійна напруга могла вплинути на психічний та фізичний стан пілотів. Але ті витримали.

Найбільш диспетчери переживали за те, що "Вояджер" не обладнаний системою посадки вночі. Тоді йому прийшлося би кружляти до ранку, але пального б не вистачило. Однак, 23 грудня літак благополучно сів. Вимотаних героїв відправили в госпіталь. Літак пролетів 40212 км, на це у нього пішло 9 днів 3 хв. 44 с. Ним зацікавилися охоронці природнього середовища (для тушіння лісних пожеж баки можна було заповнити спеціальним розчином) та Пентагон (оскільки він міг, відключивши двигуни, планірувати на низькій висоті і практично би не був помітний для радарів).

Цитувати цю статтю на Вашому сайті

Щоб процитувати цю статтю на Вашому сайті, скопіюйте
і вставте код з віконечка на вашій сторінці у форматі HTML




Перегляд :

Навколо світу без посадок та дозаправлень
Четвер, 15 грудня 2011
14 грудня 1986 р. в небо злетів літак "Вояджер" небаченої до того часу конструкції. Це трапилось на військово-повітряній базі Едвардс (США)....

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити