Супутники типу "Зеніт"
П'ятниця, 31 серпня 2012, 08:47

КосмонавтикаСупутники типу "Зеніт" - це військові радянські супутники розвідки та навігації. Всього було запущено більше 500 таких супутників (за період з 1961 р. до 1994 р.).

У 1956 році радянський уряд видав секретний указ про розробку програми «Об'єкт Д». Текст указу досі являє собою державну таємницю.

До 1958 року ОКБ-1 С.П.Корольова одночасно працювало над дизайном об'єктів ОД-1 і ОД-2, який привів до створення першого пілотованого корабля «Восток». До квітня 1960 року був розроблений ескізний проект корабля-супутника «Восток-1», представленого як експериментальний апарат, призначений для відпрацювання конструкції і створення на його основі супутника-розвідника «Восток-2» і пілотованого космічного корабля «Восток-3». Так як всі кораблі даного типу мали назву «Схід», а в 1961 році це ім'я стало відоме як ім'я космічного корабля Юрія Гагаріна, розвідувальний супутник «Восток-2» був перейменований в «Зеніт-2», а Космонавтикасама серія космічних апаратів даного типу одержала назву «Зеніт»

Перший запуск «Зеніта» відбувся 11 грудня 1961 року, але через помилку третьої ступені ракети корабель був знищений шляхом підриву. Друга спроба 26 квітня 1962 року пройшла вдало і апарат отримав позначення Космос-4. Проте збій в системі орієнтації не дав отримати від супутника потрібних результатів. Третій «Зеніт» (Космос-7) був запущений 28 липня 1962 року і успішно повернувся з фотографіями через одинадцять днів. У 1964 році Наказом МО СРСР супутник типу "Зеніт" був прийнятий на озброєння Радянської Армії. Серійне виробництво було організовано в Куйбишеві. З 1968 року почався поступовий перехід на модернізовані КА «Зеніт-2М», а кількість запусків «Зеніт-2» стало скорочуватися.

Всього було розроблено 8 модифікацій апаратів даного типу, їх польоти тривали до 1994 року.

Апарат складається з сферичної поворотної капсули 2,3 м в діаметрі і масою близько 2400 кг. Усередині сферичної капсули встановлювалася вся спеціальна апаратура (фотографічна, фототелевізійна, радіо-). Фотоапарати встановлювалися так, що їхні оптичні осі були перпендикулярні поздовжній осі супутника. Зйомка здійснювалася через ілюмінатори, прорізані в кришці одного з двох технологічних люків великого діаметру.

Спочатку «Зеніт» був оснащений комплексом спецапаратури, що складалась з одного фотоапарата СА-20 з фокусною відстанню 1 м, одного фотоапарата СА-10 з фокусною відстанню 0,2 м, фототелевізійної апаратури «Байкал» і апаратури «Кущ-12М» для радіорозвідки. Проте, після чотирьох успішних випробувальних польотів (КА Космос-4, Космос-7, Космос-9 і Космос-15) розробникам стало ясно, що фототелевізійна апаратура не підтверджує очікуваних характеристик і на наступних виробах встановлювався комплект спецапаратури «Фтор-2Р» у складі трьох апаратів СА-20 і одного СА-10, а також спецапаратура «Кущ-12М».

На орбіті ця капсула була підключена до службового модулю, що містить батареї, електронне Авіаціяобладнання, системи орієнтації, паливні баки і ракетні двигуни. Система управління корабля «Восток» забезпечувала його орієнтацію тільки перед спуском. Для фотозйомки потрібна постійна орієнтація по трьох осях апарату з досить високою точністю. Управління «Зенітом» здійснювалося не тільки за разовими командам, які видаються з наземних пунктів в зоні видимості, а й по добовій програмі роботи, що закладається на борт за допомогою командно-програмної радіолінії з досить високою пропускною здатністю. Загальна довжина КА на орбіті становить близько 5 м і загальна маса від 4600 кг і 6300 кг.

Для забезпечення секретності спецапаратури та інформації була встановлена система аварійного підриву об'єкта АПО-2. На відміну від засобів підриву, які використовувались раніше, вони володіли більш складною логікою, що дозволяла визначити, сідає апарат на своїй або на чужій території.

На відміну від американських супутників програми CORONA, повернення капсули відбувалося разом з фотоматеріалами та спецапаратурою, яка знаходилася в герметичній капсулі. Це спростило конструкцію і інженерні системи, але значно додало ваги супутнику. Також, велика перевага даної системи в тому, що спецапаратуру можна використовувати повторно.

Більшість Зенітів виводилося в злегка еліптичну орбіту з перигеєм близько 200 км і апогеєм міжКосмонавтика250 км і 350 км, термін активного існування звичайно тривав від 8 до 15 днів.

Існували наступні модифікації супутників типу "Зеніт":

1. Зеніт-2 (Восток-2) 11Ф61, 11Ф62.

«Зеніт-2» був першою версією космічних апаратів типу «Зеніт». Спочатку фотокомплект («Фтор-2») складався з трьох фотоапаратів (один - для топографічної зйомки, з об'єктивом «Оріон» з фокусною відстанню 200 мм на кадрі 180 : 180 мм і два - для великомасштабної зйомки, з об'єктивами «Ленінград-9» з фокусною відстанню 1000 мм на кадр 300 : 300 мм). Він забезпечував сумарне захоплення на місцевості 150 км при висоті польоту 250 км. У топографічного апарату захоплення з тієї ж висоти становило 225 км. Надалі, в комплект («Фтор-2Р») був доданий ще один фотоапарат великомасштабної зйомки так, щоб охоплювалася місцевість, яка дорівнює захопленню топографічним апаратом. При висоті польоту 200 км комплект забезпечував ширину смуги зйомки в 180 км. Запас плівки в 1500 кадрів дозволяв зняти 5400000 кв. км земної поверхні. Просторова роздільна здатність знімків була близько 10 метрів. Фотокамери були розроблені і виготовлялися на Красногорському механічному заводі .

Всього в рамках ЛКІ та штатної експлуатації пуск КА «Зеніт-2» проводився 81 разів. 58 польотів були успішними і 11 - частково успішними. 12 місій були визнані невдалими, 5 - через несправність супутникового обладнання та 7 - через збій в ракеті-носії.

Перший політ відбувся в 1962 (Космос-42), останній політ (Космос-344) в 1970 р.

2. Зеніт-2M (Гектор) 11Ф690.

1968 року почався поступовий перехід на модернізовані КА «Зеніт-2М». Була встановлена нова покращена система камер і нові сонячні батареї. Маса корабля була збільшена до 6300 кг і тому ракета «Восток» був замінена на ракети «Схід» і «Союз».

Перший політ відбувся (Космос-208) в 1968. Останній політ "Космос-1044" в 1978.

3. Зеніт-4 (Восток-4) 11Ф69.

Модифікований «Зеніт-4» оснащувався однієї фотокамерою з фокусною відстанню близько 3000 мм, а також 200-мм телекамерою. Технічні характеристики супутника є секретними. Деякі вважають що дозвіл камер складав до 1-2 метрів. Маса становила приблизно 6300 кг. Ймовірно, в цілому було виконано 76 запусків КА «Зеніт-4».

Перший політ - Космос-22, 1963. Останній політ - Космос-355, 1970.

4. Зеніт-4M (Ротор) 11Ф691

Являє собою модернізовану версію «Зеніт-4». «Зеніт-4M» оснащений новими камерами, панелями сонячних батарей і мав модернізовані двигуни орієнтації, які дозволяли йому міняти свою орбіту кілька разів за місію. Середня тривалість польоту становила 13 днів.

Перший політ - Космос-251, 1968. Останній політ - Космос-667, 1974.

5. Зеніт-4MТ (Оріон) 11Ф629

Спеціальна версія «Зеніт-4M», призначена для проведення топографічної зйомки.

Перший політ - Космос-470, 1971. Останній політ - Космос-1398, 1982.

6. Зеніт-6У 11Ф645

Універсальні версія «Зеніт», призначена як для роботи на малих висотах для отримання докладних знімків певних районів, на більш високих орбітах - для загального спостереження. Всі запуски вироблялися РН «Союз». Були виконано 96 запусків.

Перший політ - Космос-867, 1976. Останній політ - Космос-1685, 1985.

7. Зеніт-8 (Облік) 17Ф116

Призначений для військової картографічної зйомки. Надалі ці функції взяли на себе космічні апарати типу «Ресурс». Космічний апарат, що отримав назву Космос-2281, був останнім запуском із серії КА типу «Зеніт». Деякі джерела повідомляють, що апарат «Облік» був використаний як масогабаритні макети при першому запуску ракети «Союз-2-1А» в 2004 році. Політ був суборбітальний відповідно до польотного завдання, штатного функціонування супутника не передбачалося.

Перший політ - Космос-1571, 1984. Останній політ - Космос-2281, 1994.

Цитувати цю статтю на Вашому сайті

Щоб процитувати цю статтю на Вашому сайті, скопіюйте
і вставте код з віконечка на вашій сторінці у форматі HTML




Перегляд :

Супутники типу "Зеніт"
П'ятниця, 31 серпня 2012
Супутники типу "Зеніт" - це військові радянські супутники розвідки та навігації. Всього було запущено більше 500 таких супутників (за...

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити