Міжконтинентальний ракетоносій Р-7 складається з центрального ракетного блоку А (ЖРД РД-108 та чотири двигуни керування, загальна тяга 812 кН), та чотирьох бокових блоків Б, В, Г, Д (ЖРД РД-107). Центральний блок складається з хвостового відділу клепальної конструкції, баку з рідким азотом , баку з паливом , баку окислювача , міжбакового відділу клепальної конструкції .

Хвостовий відділ був підсилений стрингерами і шпангоутами. Двигун кріпився по передньому торцевому шпангоуті за допомогою трубчастих рам. Центральний та бокові блоки між собою знизу стягувались стержневими стяжками. Для доступу до приладів в міжбаковому відділення були передбачені технологічні лючки.

Бак окислювач складався з двох оболонок, формою відсічного конусу. Оболонки з'єднувались між собою силовими шпангоутами, до яких приварювались чотири силових кронштейна . На передньому торці бака розташовувався відділ приладів, де встановлювались агрегати системи управління, автоматики та ін.

Маса центрального блоку складала 6 т. (з двигунами).

Боковий блок складався з бака окислювача, міжбакового відділу, силового конуса, паливного бака, баку з рідким азотом та перекисі кисню, міжбакового відділу та циліндричного хвостового відділу. При відділенні бокових блоків через спеціальне сопло скидувався внутрішній тиск наддуву, для чого в конструкції бака-окислювача був передбачений лючок.

Міжбаковий відділ конічної конструкції, містить прилади автоматики і управління боковими блоками.

Всередині паливних баків проходить тунельна трубка, через неї прокладений трубопровід окислювача. Всередині паливного бака та окислювача розташовувались агрегати пневматичної та гідравлічної систем. В задній частині бака був відділ, в якому розташовувались баки перекисі кисню та азота. В хвостовому відділі розміщувався двигун. До бокової поверхні був приєднаний аеродинамічний руль.

Маса конструкції бокового блоку складала 3750 кг.

Під час відділення хвостового блоку маршеві двигуни переводились в режим "мала тяга", двигуни для управління - виключались. Пневмозамки, до яких кріпились стяжки, від'єднували їх. Завдяки цьому центральний блок виривався вверх, відповідно, розташовані на центральному блоці кронштейни виходили із зчеплення із сферичними упорами за рахунок їх повороту. Це давало команду кінцевим вимикачам вимкнути двигуни, відкрити сопла для стравлювання тиску наддуву бака окислювача. Верхні частини бокових блоків розводились по боках, завдяки чому центральний блок був на безпечній відстані від бокового.

Загальна довжина Р-7 складала 29.167 м, маса - 22 т.

Більш детально схема конструкції показана тут.

Література:

1.  "Моделіст-конструктор", 2007 р., № 11.

2. Карпенко О.В., Уткін А.Ф., Попов О.Д. "Вітчизняні стратегічні ракетні комплекси", 1999.

3. М.Первов "Міжконтинентальні балістичні ракети СРСР і Росії ". Короткий історичний нарис, 1998