Ще в 1955 р. за ініціативи С.П. Корольова була запропонована ідея запуску штучного супутника. На той час уже був готовий підходящий ракетоносій Р-7. Першопочатково був запроектований супутник масою 1.5 т, оснащений науковою апаратурою, та до запланованого часу вона не була готова. Двигуни Р-7 також не могли розвинути необхідну потужність. Тому для завоювання першості в лютому 1957 р. було прийнято рішення про запуск простійшого супутника (ПС). Ведучим конструктором було призначено М.С. Хом'якова.

Супутник являв собою кулю з алюмінію, яка складалась з двох напівсфер, товщиною 2 мм., діаметр кулі складав 580 мм, маса - 86.3 кг.Оснащений був передавачем, блоком живлення з трьома акумуляторними батареями, вентилятором, дистанційним перемикачем та блоком реле регулювання тиску та температури. На пружинних кронштейнах кріпились чотири антени, які розводились на 35 град. від осі. Супутник заповнювався висушеним азотом до тиску 1.3 атм.

В момент від'єднання ПС від ракетоносія відпускався контакт, після чого спрацьовував дистанційний перемикач, який включав передавач і систему терморегулювання. При піднятті температури вище +50^о чи понижені нижче 0^о спрацьовувало термореле, при пониженні атмосфери нижче 0.35 атм. - барореле. В зв'язку з тим мінялась довжина періодичних сигналів радіопередавача супутника. Температура регулювалась вентилятор.

Ітак, 4 жовтня 1957 р. відбувся його запуск. Кріпився на верхньому шпангоуті Р-7, для цього з ракети демонтували відсік приладів та бойову частину. Зверху супутник накривався обтікачем конічної форми, для антен в ньому були зроблені спеціальні отвори.

Відділився від ракети ПС-1 на 315 секунді польоту, знаходився на орбіті рівно три місяці, зробив 1440 обертів навкруг землі. І хоча практичного призначення ПС-1 не мав, він ввійшов в історію, як перший в світі штучний супутник.

1. "Моделіст-конструктор", 2007 р., № 11.

2. «Ракетно-космічесна корпорація "Енергія" імені С.П. Корольова», 1996 г.