Учбово-тренувальний літак Як-11 був створений на основі винищувача Як-3, який хоча і досяг доволі високих показників, але так і залишився непотрібним. Мотор АШ-82 ФН був замінений на однорядний АШ-21 (потужність 700 к.с.), який мав привідний відцентровий нагнітататель та редуктор. Також Як-11 відрізнявся від свого старшого товариша гвинтом змінного кроку ВИШ-ІІІВ-20. По планеру відрізнявся від Як-3 кабіною на дві людини. Також костильне колесо зробили неприраємим. З озброєння - синхронний кулемет УБС калібру 12.7 мм, боєзарядом - 100 патронів з пневматичною перезарядкою, та електроспуском. Також була можливість навіски двох 50-кг бомб.

В 1946 р. перші польоти виконав льотчик-випробувач Г.С. Климушкін. Цього ж року пройшов випробування в НІІ ВПС, після чого був запущений в серійний ремонт в Саратові, завод № 292.

Виробництво йшло доволі швидкими темпами і ще цього ж таки 1946 р. уже були випробувані 4 - а і 8 - а машини першої серії, на початку наступного - військові випробування в Качинському воєнному училищі, після чого почав поступати в стрієві частини.

В процесі експлуатації було виявлено деякі недоліки літака. Із-за малої потужності мотору - велика довжина розбігу і мала вертикальна швидкість. Не витримували навантажень лонжерони, тріщали,обривались вузли кріплення елеронів, руйнувались коки гвинтів. Відзначалась погана повздовжня стійкість та незадовільна управляємість, що повністю можна було виправити тільки зміною хвостового оперення. А так приходилось замість запланованих 268 кг обмежити кількість палива до 150 кг. Не дивлячись на те, в Як-11 все більше зростала потреба.

В 1948 р. було випробувано та запущено в серійне виробництво з новим прицілом АСП-1Н та фотокулеметом С-13, який розташовувався на козирьку ліхтаря.

З 1949 р. виробництво Як-11 освоює 272-й ленінградський завод. В процесі експлуатації вносились постійні зміни в конструкцію, обладнання, озброєння. Зокрема, була замінена дерев'яна опалубка фюзеляжу та ліхтаря на металічну та розташування деяких стержнів ферми кріплення кулемета. Всі доопрацювання було впроваджено з 24-ї серії. Детально конструкція літака відображена тут.

Сукупність прицілу та фотокулемета дозволила спростити навчання курсантів в бойових умовах, оскільки не було потреби використовувати озброєння.

З 1950 р. тенденція в літакобудуванні мінялись, почали займати місце літаки з носовою опорою. Цим же шляхом пішли і радянські конструктори. В 1951 р. було пред'явлено на випробування Як-11У та Як-11Т. На останній було навішено обладнання випробувача. Маса машини зросла на 166 кг, дальність виросла всього лиш на 60 кг. Не отримали значного практичного використання, оскільки на хвіст вперто наступала ера реактивних літаків. Була побудована тільки невелика серія Як-11У в Чехо-Словаччині , називався С-11U.

Всього було побудовано заводом № 292 1706 машин, № 292 - 1753 машини.

З бойового використання Як-11 є недостовірні дані про його участь у боях в Кореї.

Переоцінити роль даного учбово-тренувального літака важко, оскільки на його борту навчились літати тисячі пілотів.

Література:

1. Моделіст-конструктор. 2007, № 8.