Реактивні винищувачі мали практично по всіх параметрах перевагу над поршневими, окрім одного: дальності польоту. Цю проблему спробували вирішити в США, виготовивши літак з двума двигунами - один турбореактивний, один - турбогвинтовий. Турбогвинтовий більш економніший на крейсерських режимах польоту літака, турбореактивний - для взльоту, посадки та на великих швидкостях. Для США в той час це було актуальним, оскільки йшла війна з Японією.

Розробляти даний проект доручили фірмі, яка була утворена в 1943 р. зливанням двох компаній "Консолідейтед" і "Валті", і носила назву "Конвер".

Згідно проекту передбачався, що це буде низькоплан з прямим крилом. Силова установка буде складатися з одного ТРД, який розташований в хвостовій частині, з двома повітрязабірниками зверху на фюзеляжі та одного турбогвинтового двигуна, який буде розташований в носовій частин, вихлоп буде виходити під фюзеляж.

Робота над проектом розпочалась на початку 1944 р., приблизно в цей же період в лютому було отримано замовлення на два перші прототипи. Назву літак отримав ХР-81.

Згодом було отримано замовлення на 13 предсерійних машин, які повинні були бути оснащені потужнішими турбогвинтовими двигунами, та, як показала історія, до них справа не дійшла.

На прототип планувалось навішати двигун TG-100. Та, як дуже часто траплялось, на час готовності літака двигун готовим не був. Щоб не гаяти часу, поставили поршневий двигун "Мерлін" V-1560-7. 11 лютого 1945 р. відбувся перший політ літака ХР-81 на базі висохшого озера Мюрок. Управляємістю літака всі залишились задоволеними, в цей час як курсова стійкість була незадовільною. Тому другий дослідний літак був зі збільшеним на 40 см округлим кілкм, під фюзеляжем установили невеличкий гребінь.

На базі в Вулті 21 грудня 1945 р. відбулись ще одні випробувальні польоти, уже з двигуном TG-100 і чотирьохлопасним гвинтом, та до проблем, які виникали раніше, добавилась ще й вібрація від двигуна. Та ще й він, замість очікуємих 2300 е.к.с розвинув всього лиш 1400.

Окрім дальності польоту, його характеристики не були кращі за літаки поршневої авіації. Тому в 9 травня 1947 р., не дивлячись на дальність польоту 4000 км, програму винищувача з комбінованим двигуном було закрито, тим більше, що війна з Японією завершилась і потреба у них відпала.

В своїй кінцевій конфігурації крило літака ХР-81 мало розмах 15.4 м, площу - 39.53 кв.м, довжина літака 13.7 м, висота - 4.27 м. Мав дуже значну злітну масу - 11900 кг. Використовувався один турбогвинтовий двигун TG-100 компанії "Дженерал Електрик", тягою 2300 е.к.с. та один ТРД J-33-GE-5, компанії "Алісон", з тягою 1703 кгс. Досягав максимальної швидкості 811 км/год, практичного потолка - 10800 м. З озброєння було передбачено два узла навішування та 6 пушок, калібру 12.7.

Після закриття програми ХР-81 їх планери ще деякий час використовували як мішені та для фотозйомок, був перейменований в ZXF-81.

Лтература:

1. В. Баргатінов. Реактивні винищувачі світу.