Перший реактивний літак типу "літаюче крило" |
Понеділок, 25 квітня 2011, 00:00 |
Першим літаком такого типу з двома двигунами та двохмісний став Ho.V. Поршневі мотори розвивали швидкість до 80 к.с. Кабіни розташовувались поряд. Його наступник Ho.Vа прославився тим, що вперше в його конструкцію були включені композитні матеріали. Деякий час літав, але зазнав катастрофи через відмову одного двигуна. Літак Ho.VІІ був використаний в якості літаючої лабораторії для відпрацювання реактивного пульсуючого двигуна "Аргус". Використовувались на ньому уже потужніші мотори (240к.с.), реактивний двигун розташовувався між основними. В травні 1944 р. він виконав перший політ, пілотував його один з братів-конструкторів Вальтер Хортен. В 1943 р. правління Німеччини розпочало програму "1000-1000-1000", яка передбачала побудову реактивного винищувача, дальність польоту якого повинна становити не менше 1000 км. з бойовим навантаженням 1000 кг, при цьому його швидкість повинна була становити не менше 1000 км/год. Братам вдалося виграти тендер у конкуруючих фірм і до червня 1944 р. було замовлено два прототипа літаків типу "літаюче крило", які отримали індекс Ho.ІХ. Планувалось навісити на нього двигуни BMW 003A. Із-за відсутності двигунів перший прототип (Ho.ІХ-VI) випробували в плануючому польоті. Його буксирував літак He-111. Незадоволений компанією BMW, Г. Герінг дав команду переробити планер під два двигуни Jumo Другий прототип отримав назву Ho.ІХ-V2, перший політ виконав пілот Ервін Циллєр 18 грудня з випущеними шасі, швидкостях до 300 км/год. Літак показав хороші характеристики управляємості. Паралельно йшли роботи з виготовлення 40 машин згідно контракту, вони повинні були отримати індекс Ho.229. В лютому наступного року літак Ho.ІХ-V2 зазнав катастрофи, хоча посадити його і вдалося, але він виїхав за межі смуги, перевернувся і загорівся. Не дивлячись на те, виробництво Ho.229 не звернулось, а наступний прототип Ho.ІХ-V3 обіцяв стати масовим літаком. Але закінчилась війна, США захопила трофей - практично готовий Ho.ІХ-V3. Схема "літаюче крило" стала основою для побудови літаків-невидимок за рахунок розташування двигунів в центроплані, "втоплених" повітрязабірників. В майбутньому екранували вихлопи газів з двигунів, системи їх охолодження та виготовили обшивку із радіопоглинальних матеріалів. Література: 1. В. Баргатінов. Реактивні винищувачі світу. Цитувати цю статтю на Вашому сайтіЩоб процитувати цю статтю на Вашому сайті, скопіюйте і вставте код з віконечка на вашій сторінці у форматі HTML Перегляд :
Перший реактивний літак типу "літаюче крило" Понеділок, 25 квітня 2011 Ще в 1930 р. брати Вальтер і Раймар Хортенами розпочали проектування літающих апаратів типу "Літаюче крило". В 1933 р. був представлений... © 2021 - Aviastory-сайт про авіацію |
Останнє оновлення на Четвер, 30 серпня 2012, 18:40 |