Сьогодні виповнюється 64 роки зтого дня, коли літак Як-12 вперше в історії авіації піднявся в повітря. Яковлев ще під час навчання в академії Н.Є Жуковського створив легкомоторний літак, який був розрахований на 4-5 місць. В післявоєнні роки спроектував літаки М-11М, вільнонесучий низькоплан Як-13 та Як-10.

І ось 20 жовтня 1947 р. льотчик-випробувач Ф.Л. Абрамов злетів в повітря на новому легкомоторному літаку Як-12. Він був призначений для зв'язку та санітарних цілей. Загальна конструкція як у Як-10, для покращення льотно-технічних характеристие на ньому провели цілий ряд доопрацювань. Зменшили площу та розмах крила, на передній крайці розмістили фіксований предкрилок, замість підкоса шасі використали стрічку відтяжку, яка з'єднувала вісь колеса з вузлом кріплення амортизації (детальніше конструкцію літака читайте в статті "Як-12 - конструкція").

В 1949 р. літак Як-12 оснастили поплавковим шасі. Але льотні характеристики через низьку енергоозброєність літака виявились на нижчому рівні, ніж очікувалось. З двома пасажирами на борту злітна вага літака виросла до 1300 кг, довжина розбігу до 490 м, в цей час як швидкість зменшилась до 162 км/год. Цю проблему вирішили за допомогою встановлення нового мотора. Замість М-11ФР-1 - М-14Р, виробництва Запорізького заводу № 478. Його потужність становила 260 к.с. Але коли в 1949 р. на літак Як-12 встановили навіть не доведений двигун (250 к.с.), то при цьому льотні характеристики повітряного апарату суттєво покращились.

Літом 1950 р. ОКБ-115 приступило до повноцінного випробування літака з новим двигуном. Крім цього, на літальний апарат встановили повітряний гвинт змінного кроку ВІШ 502/530В, суцільнометалеве крило з розмахом на 0.5 більшим, ніж у його попередника, капот циліндричної форми, перед хвостовим колесом встановили гальмівний щиток. Це зменшило довжину пробігу. Також збільшили розмах стабілізатора.

Під час випробувань отримали доволі непогані результати. Максимальна швидкість літака Як-12Р становила 185 км/год. Літом 1951 р. на державні випробування було передано літак з гвинтом В-503Р-Д11 та з металічними поплавками, а не дерев'яними, як раніше. Також збільшили масу палива з 120 до 186 л. В результаті випробувань отримали максимальну швидкість 180 км/год., з максимальним завантаженням довжина розбігу становила 166 м, літак досяг практичного потолка 4360 м.

Крім того був розроблений учбовий варіант літака з здвоєнними органами управління Як-12 УТ. 

У вересні над програмою Як-12 зависла загроза. Сталін, відпочиваючи на Кавказі, відміряв 50 кроків та звелів, щоб йому доставили почту на цю площадку. В умовах високогір'я цього зробити можливості не було. Ще й в підтвердження приказки про те, що біда одна не ходить, через порушення дисципліни в московському окрузі інший літак Як-12 з двома генералами на борту попав у аварію. Відновити виробництво зуміли тільки після смерті Сталіна, в 1954 р.

В 1955 р. Ленінградським заводом № 272 був розроблений Як-12 М. Він відрізнявся від свого попередника кутом відхилення закрилків (20 замість 40), підсиленою конструкцією основного шасі, збільшеним тиском в пневматиках коліс (2.5 атм.), масляно-пневматичною амортизацією хвостового колеса (раніше була резинова), зменшеною площею хвостового оперення та довшим на 600 мм фюзеляжем. Для цього в його конструкцію включили додатковий шпангоут.

В кінці весни - на початку літа 1958 р. проходив випробування рятувальний літак Як-12 МС, який відрізнявся встановленням на нього апаратури, яка полегшувала пошук людей, які потерпають від лиха (АРК-УКВ). Але ні Як-12 М, на Як-12 МС в серійне виробництво так і не поступили. Останньою серійною модифікацією став Як-12 А. Його створили в 1957 р. Відрізнявся трацепевидним крилом з полотняною обшивкою. Предкрилки працювали автоматично. В кожній консолі крила змонтували паливні баки. Також був встановлений новий двигун М-14ФР. В черговий раз шасі були підсилені. Завдяки всім цим змінам, швидкість літака виросла на 30 км/год. Після 1959 р. випуск літаків Як-12 припинили.