В даній статті піде мова про один із найбільш незвичних літаків. Літак «Дуглас» Х-3 ще можна назвати "літаючий олівець". Справді, форма літального апарату справді нагадує це канцелярське знаряддя, з яким всі ми знайомі ще до школи.

В 1947 р. було укладено контракт з авіапідприємством "Дуглас" про розробку та побудову літака, який би досягав 3-х швидкостей звуку. Найбільшою проблемою складав двигун. В кінцевому результаті було вибрано два двигуни Вестингауз J-34-17. Тяга одного складала 3850 кг.

Перший "літаючий олівець" було побудовано в листопаді 1951 р. Правда, перший політ його в історії авіації відбувся тільки в жовтні 1952 р., оскільки двигуни не були готові вчасно. До 1953 р. проходив заводські випробування, після чого його було передано в ВПС США.

Однак, двигуни не надали можливості добитись потрібних польотних характеристик. Максимальна швидкість, якої вдалося досягнути, становила 1120 км/год. Крім того, він був доволі таки складним в управлінні. Це в основному було пов'язано з високою посадочною швидкістю - 346 км/год. Тому, він використовувався в основному для експериментальних польотів.

Літак являв собою суцільнометалевий моноплан з середнім розташуванням ромбоподібного крила (розмах - 6,92 м, площа - 15,47 м²) та нормальним оперенням. Механізація крила складалось з елеронів та щілинних закрилків. Саме крило мало суцільне січення та виготовлене з титану. Це не дивно - адже навантаження на нього складало приблизно 1200 кг/м.

Оперення складається з кіля з рулем напрямком та суцільноповоротними стабілізаторами.

Довжина літака складала 20,36 м, висота - 3,81 м. Злітна вага літака«Дуглас» Х-3 - 10 160 кг. Досягав практичного потолка 11 582 м, про максимальну швидкість "літающчого олівця" ми вже писали.

До речі, до Х-3 існував ще один літак, який практично офіційно називали "літаючий олівець" - Dornier Do17P-1. Про нього ми напишемо в наступних статтях.