Про наболіле
Четвер, 21 квітня 2011, 00:00

На вилітТретій рік їжджу по авіаційних частинах України, виконую роботи з дефектації планера, з продовження ресурсу нашим літакам. Відповідно, часто співпрацюю з військовими. Що цікаво, на відміну від того, як їх описують в анекдотах, проблем з ними немає. Дуже грамотні, літак знають як свої п'ять пальців, завжди допоможуть. Такі вони інженера і працівники тех-експлуатаційної частини.

Так ось, хочу поділитись своїми враженнями. Практично завжди всі почесті отримують пілоти, на них великими очима дивляться діти та багато дорослих. Вони завжди на першому плані. Пілот Петров встановив якийсь рекорд - слава йому. І це заслужено. Треба бути дуже сміливим, щоб піднятись в небо, особливо тепер, коли вся техніка застаріла, їй тільки весь час штучно продовжується ресурс. Кожна розумна людина розуміє, що вічно так продовжуватись не може.

Але чомусь забуваються ті, хто забезпечує пілотам можливість літати, їх безпеку. Працівники військової ТЕЧ люди підневільні. Треба в суботу вийти - виходять, і це без подвійної оплати. В дощ, сніг, холод працюють вони над літаком, виконують задачі, поставлені командуванням. А вони іноді бувають і не зовсім логічні...

Заробітна плата в інженера ТЕЧ десь на рівні продавця в магазині. А умови, в яких приходиться працювати сьогодні в армії, жахливі. Наведу тільки один приклад. Не буду казати в якій, в одній з авіаційних частин тільки включили світло тому, що я приїхав дефектувати літак з приладом, який потребує живлення.

А пілот за один політ отримує подвійний оклад. І це заслужено, ще раз повторюсь. Та тим також користуються і деякі генерали. Взагалі, до цього чину в мене відношення неоднозначне. Так, не спорю, є і порядні люди. Але, на жаль, про них чути мало, на те вона і людська порядність. Чого вартує тільки те, що на моє авіапідприємство один генерал передав мотику, щоб її відремонтували! Тому що це на халяву. 30 грн. в базарний день. Я не думаю, що генеральська пенсія не дозволяє йому придбати нову. Чи, знову ж таки, розповідав мені один з начальників ТЕЧ. Часто йому в ТЕЧ один генерал давав ремонтувати машину, якийсь гнилий жигуль. Зрозуміло, що він не платив за роботу, так ще й начальник був змушений свої гроші вкладати.

В іншій частині розповідають. Один військовий дуже гарно вмів вирізати з дерева. Ну, виготовив він дерев'яні автомати Калашникова, один в один, підфарбував, комар носа не підточить. Заодно він завідував і банею, яка є практично в кожній авіаційній частині. Розвісив свої витвори в ній. Ітак, приїжджає з якось комісією черговий високий чин. Ну, відповідно, треба ж попаритись. Заходить, а там висять автомати Калашникова. Навіть не роблячи спроби розібратись, відкрив свій рот і трьохповерховим на бідного військового: "Це що за безлад, чому зброя тут,...". Десь на півгодини завівся. Коли ж стомився, йому, нарешті,вдалося пояснити ситуацію. Ну і що Ви думаєте? Відтоді після кожного навідування якогось генерала по одному автомату вони собі забирали. Так, за дякую. Не знаю, чи вдалось один хоч один екземпляр заховати, але коли на стінах нічого не висіло, то черговий генерал довго їх оглядав, не розуміючи, а де ж обіцяні дерев'яні автомати?

Повертаємось до того, як же генерали користуються тим, що за один політ дають подвійний оклад. Справа в тому, що за польоти на спарці давали обом пілотам. Чи, в нашому випадку, пілотові і пасажиру, адже навряд чи любителі халяви щось тямили в управлінні. Яким чином вони обгрунтовували свою присутність в літаку, не знаю. Але розказували мені самі очевидці, працівники ТЕЧ. Покружляли чуть-чуть і гроші в кишені. А в генерала зарплата ітак немаленька. Але їм все мало. В принципі, це всеукраїнська біда. А готувати літак (зазвичай це Л-39, оскільки він значно економічніший, ніж Су-27 та МіГ-29) приходилось в милі звичайним військовим. Тобто, замість того щоб вчились літати молоді пілоти, хтось нізащо клав собі гроші в кишеню.

Я визначав технічний стан спарки (не Л-39), мене просили, щоб дуже не придирався, бо якщо лтак не полетить такого-то числа, то їм голову відірвуть.

Не кажу про тих генералів, хто справді отримав це звання по заслугам. Але цей сайт для дорослих та розумних людей,тому всі розуміють, яким шляхом тепер можна добратись до вершків суспільства.

Цитувати цю статтю на Вашому сайті

Щоб процитувати цю статтю на Вашому сайті, скопіюйте
і вставте код з віконечка на вашій сторінці у форматі HTML




Перегляд :

Про наболіле
Четвер, 21 квітня 2011
Третій рік їжджу по авіаційних частинах України, виконую роботи з дефектації планера, з продовження ресурсу нашим літакам. Відповідно,...

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити