?>
Григорович Дмитро Павлович - творець першого гідроплана PDF Друк e-mail
Написав Тарас   
Субота, 06 лютого 2021, 00:00

Український авіаконструктор Григорович Дмитро Павлович народився в Києві 6 лютого 1883 року. Двоюрідний брат його діда був відомим письменником. Батько, Павло Дмитрович, працював спочатку на цукровому заводі, потім служив в інтендантстві військового відомства. Мати, Ядвіга Костянтинівна, була дочкою земського лікаря.

Батьки віддали його до Київського реального училища; обов'язковими були дві європейські мови — німецька і французька. Ще там він почав відвідувати повітроплавний гурток КПІ, заснований у 1905 році, фактичним керівником гуртка був учень Миколи Єгоровича Жуковського, професор механіки, Микола Борисович Делоне.

 

Закінчивши реальне училище, Григорович Дмитро вступив до Київського політехнічного інституту, де навчався і інший знаменитий авіаконструктора Іван Сікорський. Перед закінченням вузу вдалося побувати за кордоном, де прослухав два семестри з аеродинаміки і теорії двигунів в одному з інститутів бельгійського міста Льєж.

 

Поблизу політехнічного інституту на галявинці він орендує сарай і пристосовує під ангар. Перший апарат молодий Дмитро будувє з бамбука. У 1909 році Григорович спроектував легкий спортивний біплан Г-1 з двигуном потужністю 25 кінських сил. Перші випробування проходили 10 січня 1910 року в Києві.

Наступною роботою Григоровича став аероплан, побудований за схемою, прототипом якої була конструкція французького літака «Блеріо ХІ», але з власною системою управління та конструкцією шасі. Будував його Григорович спільно з київським аматором автомобільного спорту багатієм Ільницьким. Фінансової допомоги Ільницького виявилося достатньо, аби завершити працю над новим аеропланом і продемонструвати на київській виставці повітроплавання. Літак привернув загальну увагу фахівців і аматорів авіації.

 

Розробками Григоровича зацікавився Федір Терещенко — ця родина була серед ініціаторів створення КПІ і його меценатів. Терещенко також навчався в Київському політехнічному інституті і мріяв стати авіатором. Його захоплення авіацією було настільки сильним, що у своєму маєтку в селі Червоне Житомирського повіту він обладнав власну авіамайстерню та аеродром. Федір Терещенко запросив Григоровича до співпраці, невдовзі на світ з'явилися два їхні спільні спортивні аероплани — Г2 і Г3. Конструктором і основним виконавцем усіх робіт був Григорович, меценатом — Терещенко.

З 1912 р. Д.Григорович – технічний директор заводу 1-го Російського товариства повітроплавання. У 1913 р. сконструював свій перший літаючий човен М-1. У вересні 1916 року лейтенант Ян Нагурський першим у світі зробив на літаючому човні М-9 конструкції Григоровича дві «мертві петлі» поспіль; нікому повторити «петлю Нестерова» на літаючих човнах інших конструкцій не вдалося.

За роки Першої світової війни конструкторське бюро Д. Григоровича створило понад 10 типів гідролітаків. Морський розвідник М-9 конструкції Д. Григоровича вперше у світі був обладнаний гарматою та міг приземлятися не лише на воду, але й на сніг. Літаючий човен ГАСН Д. Григоровича — перший у світі морський торпедоносець. Д. Григоровичу належить реалізована ним ідея застосування на літаках броні та шасі, що складалося в польоті. Гідролітаки Д. Григоровича вироблялися в США, Великій Британії, Італії та Франції за проектами, які продав за кордон Тимчасовий уряд Росії.

 

1 червня 1917 р. Григорович заснував свій власний дослідний авіабудівний завод. Під час голоду в Петрограді перебрався із родиною до Києва, потім – до Одеси. У 1919 р. працював у Катеринославі, Сімферополі, Севастополі.

У часи російської окупації УНР, змушений був працювати на комуністів. У 1922 р. Григоровича призначено технічним директором і начальником КБ Державного авіаційного заводу №1 у Москві. У 1923 р. за його участю спроектовано перший радянський винищувач І-1, а через рік – І-2. У 1925 р. конструктора призначено керівником відділу морського дослідного літакобудування на Державному авіаційному заводі №23 в Ленінграді.

Під керівництвом Д. Г. Григоровича працювали М. М. Полікарпов, С. П. Корольов, С. А. Лавочкін, М. І. Камов, Г. М. Берієв, І. В. Четверіков, В. Б. Шавров, М. Й. Гуревич.

Сам авіаконструктор зазнав арештів, був ув'язнений у системі ГУЛАГ СРСР. 1 вересня 1928 р. Григорович був заарештований, звинувачений у шкідництві і ув'язнений до Бутирської в'язниці. Протягом 1929–1931 рр. працював у ЦКБ-39 ОГПУ разом із М.Полікарповим. У квітні 1930 р. вони створили винищувач І-5.

10 липня 1931 р. Дмитро Григорович отримав свободу, але радянська влада так і не визнала його нивинність. Газета "Правда" надрукувала постанову Центрального виконавчого комітету СРСР: "...Амністувати... Головного конструктора з дослідного літакобудування Григоровича Дмитра Павловича, який розкаявся у своїх попередніх вчинках і напруженою роботою довів своє розкаяння. Нагородити його грамотою ЦВК Союзу РСР і грошовою премією в 10000 рублів".

Навесні 1938 р. Григоровича призначають керівником щойно організованого КБ у Новосибірську. Але до Сибіру він не доїхав: занедужав і 26 липня того ж року на п'ятдесят шостому році життя помер від лейкемії.

Дмитро Григорович Григорович - автор майже 80 оригінальних конструкцій літаків найрізноманітнішого призначення, зокрема, гідролітаків.

Цитувати цю статтю на Вашому сайті

Щоб процитувати цю статтю на Вашому сайті, скопіюйте
і вставте код з віконечка на вашій сторінці у форматі HTML




Перегляд :

Григорович Дмитро Павлович - творець першого гідроплана
Субота, 06 лютого 2021
Український авіаконструктор Григорович Дмитро Павлович народився в Києві 6 лютого 1883 року. Двоюрідний брат його діда був відомим...

 

Коментарі