Ще в далекому 1976 р. 21-річний студент Одеського політехнічного інституту побачив в журналі "Навколо світу" дельтаплан. Відразу ж загорівся і запропонував друзям відкрити аероклуб. Оточуючи всерйоз не дуже сприймали слова молодого юнака, 21 рік - людина повна ентузіазму та енергії, думали, через пару років пройде. Але факт - Олександр Шпунь із Одеси уже 35 р. літає на мотодельтапланах.

Крила першого їх апарат були виготовлені із марлі, перекладини - із жердин для стрибків в висоту. Не маючи креслень, вони спроектували з того ж журналу апарат, співставили його з ростом людини. Сам Олександр пригадує, що тільки раз піднімався на ньому. Не знаючи поведінки дельтаплана в кінці польоту, для посадки вибрав чорнозем. На який і з великою швидкістю приземлився.

В 1989 р. Олександр Шпунь створив власний мотодельтаплан з мотором від снігохода "Буран". Мотор можна було і раніше поставити, але винахідник хотів його зібрати сам. Потратив на це 6 років, але йому це так і не вдалось.

Не один раз виступав на дні Одеси, перший раз це трапилось в 1995 р., тоді його рідному місту виповнилось 200 років. Піднімав один раз і оператора для зйомки фільму в Полтаві режисера Наталі Мотузко "Голос трави".

Прославився він і в інших країнах. В кінці 90-х на перегонах Київ-Тулуза пілот, створеного Олександром Шпунем мотодельтаплана, Володимир Чечін практично на добу опередив найближчого конкурента і прийшов першим. Тут потрібно завдячувати майстерності та сміливості пілота, який не побоявся в сильну грозу продовжити політ, в цей час як інші очікували на хорошу погоду, і конструкції дельтаплана, яка витримала такі навантаження.

Його рук творіння один з найбільш малогабаритних мотодельтапланів "Колібрі", на якому стоїть авіаційний двигун.

Зараз Олександру Шпуню 56 років, він майстер спорта, командир льотної ланки і пілот-інструктор міжнародної категорії. Бідкається, що на всю Одесу тільки до 10 чоловік цікавляться дельтапланеризмом, задоволення все ж таки не з дешевших, тільки один двигун коштує не одну тисячу євро. Мріє відродити аероклуб, зараз на безкоштовній основі навчає декількох чоловік.

Ця унікальна людина уже 7 років, як віддала квартиру дітям та переїхала жити в ангар аеропорта "Гідропорт". Не дивлячись на це, влаштований доволі затишно і завжди поряд зі своїми улюбленцями, мотодельтапланами. Його теперішня дружина уже 6 років живе з ним. Її не бентежить життя в ангарі, навпаки, каже, що з першого погляду тут сподобалось. Познайомились тут же, коли Світлана приїхала брати в Олександра інтерв'ю.

Поки існують такі люди, які на одному ентузіазмі (усі знають, про що дбає влада нашої держави) можуть створити щось корисне для тієї чи іншої галузі, заразити інших своїм оптимізмом, доти є надія на краще майбутнє.